Країна Мрій (частина ІІ)

Дивитися далі!

Країна Мрій (частина ІІІ)

Дивитися далі!

Країна Мрій 2008 (частина І)

Дивитися далі!

перед грозою (з прогулянок Карпатами)

долина мрій (з прогулянок Карпатами )

каміння (з прогулянок Карпатами)

Олег Скрипка, концерт у вінниці ІІ

Олег Скрипка, концерт у Вінниці

спадок радянської імперії

 

ось так, куди йшли…. і що отримали

Софія

Українська етнічна жителька колиски національної самобутності - Карпат.

Іванів пес

Такий собі старий пес, що вірно прослужив усе життя хазяїну.
Мені один знайомий сказав, що це “політичний кадр – якщо замінити собаку на чоловіка, який все життя пропрацював на заводі, то суть не зміниться”… можливо він має рацію

Іван

На Закарпатті багато цікавих людей, здебільшого хороших людей.
Життя в людей важке, роботи в селах майже нема. Чоловіки весною від’їжджають на заробітки до ближнього зарубіжжя, жінки збирають “ягіди” та “грипби”, щоб в сезон на цьому трохи заробити грошей (продають туристам пиріжки, варення та ін. ).
В такій ситуації чоловіки дуже швидко старіють або від тяжкої роботи, або від горілки.
З огляду на це й зрозуміло, чому в селах зовсім немає дідів…. лише літні жінки, чоловіки не доживають в більшості до старості.
Чоловік на фото – Іван, трудолюбива людина, майстер на всі руки та добрий сім’янин.
Має гарну дружину, двох чудових доньок. Взимку працює по хазяйству…піклується щоб було тепло і затишно його гостям. В літку працює на будівництві, цінується як майстер!
Це приклад людини, яка попри важкі умови існування, має всі блага притаманні щасливій людині, здобуті лише власною працею та моральною підтримкою близьких.
Спілкуючись із Іваном, який розповідав про свої досягнення, про плани на майбутнє…я відчував повагу та симпатію. Напевне й ніщо, окрім трохи втомленого погляду й зайвих зморшок, як на його вік, не скаже про тяжкі будні життя цієї людини.

прогулянки карпатами

my D.D.

Мені було лише 11, як він пішов – мій найліпший, і, напевне, єдиний друг на той час.

Самому ходити на рибалку було зовсім нецікаво, я відтоді жодного разу не ловив стільки риби як тоді…

Залишилися невелика купка моментів, які я щільно оберігаю від часу, але впевненість в їхній реальності неминуче гасне: “Чи було то насправді, або я вигадав це…бо дуже хотів щоб так було”.

Та, нажаль, дуже добре пам’ятаю той сон, найгірший кошмар мого життя… кошмар який згодом перетворився на реальність. Цей сон мені снився 3 чи 4 рази, і кожен раз я плакав… плакав не від болю, а від безпорадності, від почуття неминучості…

Все така ж самотня розмова із собою: “Не дозволяй показувати свої емоції, не показуй свої душевні переживання!” – і ти вже майже впевнений, що не відчуваєш біль, і ти вже майже впевнений, що не відчуваєш любов… Лише тепер я можу сказати: “Мені тебе шкода…”, раніше, я міг лише сказати: “Ти сильний!”

…